Розповісти вам без ЧатаҐПТ, що таке Bill 60 і як він може вплинути на наше непросте канадське життя? Вмощуйтеся зручніше — зараз буду розповiдати.
Історично ситуація з орендою в Онтаріо була дещо перехиленою у бік тенантів (орендарів). Майже як за соціалізму — усе для народу: виселити мешканців без причини було не можна, та навіть і з причиною (наприклад, тих, хто перестав платити) це виявлялося непросто. Тривалі судові засідання з можливістю безпідставних перенесень призводили до затримок у процесах виселення, протягом яких тенанти фактично жили безкоштовно, а усі витрати, включно з іпотекою, продовжували сплачувати майновласники (лендлорди).
Але, як ми добре знаємо, коли держава надто завзято береться захищати певні права, усе нерідко виходить точнісенько навпаки. Раз виселити стало складно, чимало власників житла посилили вимоги до нових орендарів — скрупульозно, майже під мікроскопом розглядаючи кожного кандидата і відмовляючи при найменшому сумніві. Ба більше, дехто вважав за краще тримати домівку порожньою, ніж здавати її тим, хто потенційно може створити проблеми, а надалі буде складним у виселенні. А нещодавно введений торонтський податок на порожні помешкання, як думаєте, звідки взявся?
У мене навіть на певному етапі з’явилося відчуття, що подібна анти-лендлордська позиція урядовців може бути не випадковою й покликана знизити вартість нерухомості шляхом зменшення кількості інвесторів — аби купівля житла та здавання його в оренду перестали бути привабливим варіантом для людей із грішми.
І ось у певний момент хтось в уряді Онтаріо вирішив, що маятник захисту мешканців хитнувся надто далеко, бо все менше людей хоче купувати житло і здавати його в оренду. Тут і криза нерухомості дуже невчасно підоспіла. Загалом стало зрозуміло: треба щось робити, аби прибрати дисбаланс. А можливо, там були й інші мотиви — хто зна. Так чи інакше, у результаті з’явився так званий Bill 60 — пакет нових онтарійських законів. Серед них і ті, що спрямовані на урівноваження відносин між орендарями та орендодавцями: менше гарантій для мешканців, спрощення роботи лендлордів, пришвидшення розгляду справ у судах, а також прискорення фізичних виселень у разі наявності судового рішення, створення спільної бази даних неплатників та осіб, яких виселяли через суд, тощо.
Попри, здавалося б, односторонню спрямованість прийнятих законів (посилення позицій власників і, відповідно, погіршення умов для тенантів), саме для тенантів я бачу чимало позитиву в цих змінах.
Якщо порушників договорів можна буде простіше виселити, то й розгляд нових кандидатів значно спроститься — знайти житло і отримати схвалення лендлорда стане легше. Справді: якщо ризиків для власників менше, то й прискіпливості до орендарів при заселенні теж стане менше, чи не так?
Якщо більше інвесторів зайдуть на ринок, ціни на оренду підуть донизу. Це базовий закон попиту й пропозиції: якщо певного ресурсу (орендного житла) стає більше, то куди рухаються ціни?
Якщо виникає спір (лендлорд неправий у якійсь ситуації), орендарі можуть розраховувати на швидше, оперативніше вирішення справ.
Хто програє? Кому новий закон може принести проблеми?
Я бачу потенційне погіршення ситуації саме для недобросовісних орендарів — тих, хто не платить, завдає шкоди орендованому помешканню чи створює інші клопоти власникам, через що ті стають надмірно настороженими навіть щодо цілком порядних і відповідальних мешканців.
У цілому ж я розглядаю Bill 60 як великий позитивний крок, що оздоровлює ринок нерухомості практично для всіх сторін.
А яка ваша думка на це?
Напишіть — мені дуже цікаво!
Сергій Скиба
Realtor® at Realty 7 Ltd, Brokerage
416-305-6525
serge@agent1.ca
